MAMO, NIE PŁACZ

(wiersz dedykowany Bohaterom Majdanu)

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Що слово бабуню вже не буде твоїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. I любив Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

***

Nie płacz, Mamo, na wiosnę powrócę,

Gdy ptak zaśpiewa przy szybie Twej,

W słońcu wiosennym piosenkę zanucę,

W kroplach deszczowych wypatruj mnie.

Nie płacz, kochana, tak się stać miało,

Nikt nigdy babcią nie nazwie Cię,

Przytulę się we śnie do Ciebie, Mamo,

Już z Domu Ojca odezwę się.

Tu kołysankę mi anioł przygrywa,

Nie boli już rana śmiertelna ma,

Tu Niebo – lecz tutaj też smutno bywa

I dusza z tęsknoty za Tobą łka.

Wiem, że Ci ciężko, jestem Twym synem.

Sama, w żałobie zostałaś Tam.

Kochałem Ciebie i Ukrainę,

Wiedziałem – ją jedną, jak Ciebie, mam.

Autorka: Oksana Maksymyszyn-Korabel

Tłumaczenie: Irena Kulesza